Соборна мати-Україна

Соборна ненька-Україна — одна для всіх як оберіг

Я — українець, а не малорос, Пишаюсь родом тисячокорнінним... Тарас за мене мучився й боровсь, Щоб я зродився зерням України. (В. Кочевський )

Рідна країна...Місця, куди сягають корінням всі наші дитячі спогади, з якими пов`язані наші мрії і майбутнє. Її неможливо забути чи зневажити, бо саме вона дає нам сили жити, хоч би й в такий нелегкий час. Я впевнена, що кожна людина має дві неньки, що його породили – мати і рідна земля. Перша є плотю і кров`ю нашою, а друга — душею, що складена з її історії, споконвічних традицій, виняткових пейзажів, що не полишуть твого серця навіть серед лютих снігів і холоду на чужині.

І щось мені таке болить,

Що це і є, напевно, Україна.

(Л. Костенко)

Кожен з нас має розуміти, що соборність має, перш за все, знайти місце у наших серцях. Це не просто об`єднання людських мас, це — свобода. Свбода совісті і душі людської — ось за що всі віки боролися наші предки і до чого закликали дітей своїх.

Свобода думки вивільняє людську сутність і вона здатна творити задля інших людей, любити. Маючи цю можливість, люди знаходять спільних інтереси, цінності — ось, що призводить до об`єднання. Їх прагнення вже не розходяться на всі чотири сторони, а є цілеспрямованими і потужними. Люди, які знають, чого вони хочуть є сильними людьми, а, отже, і нацією, яку важко покорити, важко нав`язати їй свою думку. Так утворюється розвинене суспільство , з якого не соромно брати приклад.

Згадаймо слова Тараса Григоровича Шевченка, поета, пророка українського народу і не гіршого по духу від будь-якого козака борця за соборність України:”В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля."

В кожного суспільства є свої злети, але не обійтися і без падінь — це основа перспективного руху. У цьому разі, кризові часи є гарною нагодою для інших сусідніх країн. І цим шансом захоплення скористалися. Загарбницкі імперії різних масштабів протягом майже семи століть проводили колонізаційну політику на українських теріторіях. Головними причинами цього були загальні тенденції, що спостерігалися у світі, але, в особливості, цінна земля, що легко стала б основою для розвитку будь-якої економіки країни і міцному вкоріненню її на світовому ринку, кліматичний фон, що також сприяє бурхливому розвитку господарства, природне різномаїття, що гарантує промисловий і технічний розвиток, і, звичайно, трудолюбиві люди, що за певної можливості можуть становити сильну армію, робочj. і освітню групу. Українська земля приміряла на себе ролі колонії, провінсії, полігону для воєних дій, джерела матеріального, людського і теріторіального ресурсу, ринку збуту та інших, не виходячих за рамки подібного. Відчув український народ і політику денаціолізіції, і бюрократизацію, і уніфікацію, і штучне затримання економічного потенціалу, і політику міжсуспільного конфлікту. Але попри всі терни, що сіяли нам поневолювачі, одні українці розвивали рідну культуру, науку, освіту, інші — захищали гідність, та ніхто не зміг надіти нам на шию ярма і запрягти орати підгрунття під чужі наміри. Інколи наші предки вимушені були іти на поступки через умови, що були утворені, але тривало це не довго!

Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина,

тихі зорі, ясні води — моя Україна.

(В.Сосюра)

Задля розірвання зв`язку між общинами у захопленній провінції, не рідкими були акти сформовані на основі русифікації українців. Та варто було лише руки потягнути до мелозвучної мови української, як герої не забаряться. Недоторканний скарб не має бути спаплюженний брудними панськими лапами, тому зачасту видання нового акту чи закону супроводжувалося повстаннями. Не даремно було сказано: ”Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, що її приносять на вістрі ворожих списів.(В. Захарченко)”.

Відчуваючи і визнаючи власні помилки, роблячи висновки, аналізуючи, ми можемо робити крок вперед, виключаючи хибний сценарій. Не зважаючи на те, що зараз далеко не час царів і “хохлів”, кожен патріот має бути готовий захищати не тільки люблячу родину, а й всю Україну в цілому! Хоч словом, хоч ділом...і цінувати старання наших дідів.

Кожен з нас ніколи не забуде гімну країни , але нагадаю, що там є і такі рядки:

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,

В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Кожен має відчувати відповідальність за сьогодення. Яка б родюча земля не була б і природа багата, без відповідального господаря все зведеться на нівець. Ми повинні піклуватися про країну і в потрібний момент хтось інший простягне нам руку допоги.

Свою Україну любіть.

Любіть її... Во врем'я люте.

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

(Т.Шевченко)

Україна — чиста, незайманна від злодіянь полишених совісті людей, терактів, не спокушена зазіханнями на чужі землі і держави, не дивлячись на всю силу і відчайдушність її козацької армії. Ми зберігаємо у собі великі сили попередніх поколінь, тому що ми разом творемо наше майбутнє. Але окремо ми є лише ниткою у плетеві української історії. До нас був день і після нас день буде — ми не маємо над цим влади, але ми повинні робити все аби цей день став, якомога світліший для наших дітей.

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине. От де, люди, наша слава, Слава України!

(Т.Шевченко)