Український говір! Мовна наука (частина 2)

Діалект, або наріччя – великий підрозділ мови, що об'єднує групу говірок, пов'язаних між собою рядом

спільних явищ, невідомих іншим говіркам. Українська загальнонародна мова має три такі наріччя:

1) північне (поліське)

2) південно-західне;

3) південно-східне.

північне — охоплює північ Сумської і Київської областей, Чернігівську, Житомирську, Рівненську і Волинську області;

південно-східне — охоплює більшу частину Київської, Одеської та Сумської областей, Полтавську, Черкаську, Харківську, Луганську, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську, Миколаївську і Херсонську області;

південно-західне — охоплює частину Київської та Одеської областей, Вінницьку, Хмельницьку, Чернівецьку, Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську і Тернопільську області.

Найбільше таких діалектизмів є серед іменників, рідше — серед дієслів, прикметників, прислівників, службових частин мови. Наведемо деякі з них:

а) північних говорах: глива (груша), коросліп (пролісок), товар (худоба), конопляник (горобець), клювок (дятел), ключина (кроква), копаниця (лопата), гладишка (глечик), живець (джерело), веселуха (райдуга), ляскавиця (грім), мигунка (блискавка), хупавий (гарний), бігме (їй-богу), ік (до) та ін.;

б) у південно-східних говорах: жалива (кропива), курай (перекотиполе), перетика (перелісок), скот (худоба), бовдур (димар), вагани (ночви), кабиця (літня піч), кип’яч (окріп), зобува (взуття), киря (сокира),

хвища (сильний дощ), кура (заметіль), бокасувати (ходити боком), випасатися (тинятися), желіпати (кричати), но (але) і т. ін.;

в) у південно-західних говорах: крумплі (картопля), ярець (ячмінь), хопта (бур'ян), вивірка (білка), когут (півень), льоха (свиня), маржина (худоба), тайстра (торба), нецьки (ночви), плова (дощ),

цмок (райдуга), стрий (дядько по батькові), вуйко (дядько по матері), нанашко (хрещений батько), банітувати (лаяти), пантрувати (стежити), окмітовувати (помічати), витуманити (видурити), далебі (їй-богу), ід (до) і ін.

Діалектизм –це слово або стійке словосполучення, яке не входить до лексичної системи літературної мови, а є елементом лексики певного говору (діалекту).

Діалектизми –це слова, поширення яких обмежується

територією певного наріччя (діалекту).

Діалектизми поділяються на:

Семантичні діалектизми –слова загальнонародної мови, які в місцевих говорах відрізняються значенням.

Лексичні діалектизми − місцеві назви понять загальнонародної мови. Найбільше таких слів серед повнозначних частин мови.

Етнографічні діалектизми є назвами місцевих реалій, невідомих або не використовуваних за межами певного говору. Як правило, це назви одягу, назви страв місцевої кухні, назви житлових і господарських приміщень та їх частин, знарядь праці, предметів побуту тощо, назви, пов'язані з місцевим мистецтвом(дримба, трембіта, флояра), з місцевою демонологією.

#діалекти #українськамова #регіони #словник #наріччя