В хаті, як у дзеркалі

Батько мене, трапляється, лає за безладдя на моєму письмовому столі. І я майже не ображаюсь, бо я то якісь речі кину на стіл, то зошити і підручники абияк лежать, так що іноді не одразу знаходжу те, що потрібне. Прибратися на столі або у книжковій шафі — все руки не доходять. Одного разу батько, розмовляючи зі мною, сказав, що є таке прислів'я: в хаті, як у дзеркалі. Я запитав, як це розуміти. І батько розповів таку історію зі свого життя. Свого часу він та його товариш готувалися відкрити власну справу. Вони ви¬рішили обговорити деталі вдома у майбутнього партнера батька. Будинок, у якому живе його товариш, — сучасна дванадцятиповерхівка, склопакети у віконних отворах, широкі лоджії, зовні стіни оздоблені декоративною цеглою. Піднімаючись до товариша в ліфті, батько смакував наперед задоволення від екскурсії по диво-квартирі. Але як він здивувався, коли переступив поріг квартири. Спав на очі безлад. Там капці маленькі і великі, шкарпетки біля черевиків. Одразу було видно, що люди, заходячи з вулиці, не дають лад своєму взуттю. У кімнаті упав в око журнальний столик, на якому купою лежали газети, відкрита книжка, стояла чашка з недопитою кавою. Знаючи про візит майбутнього партнера, господар не подумав навіть прибрати речі з дивана. Товариш, помітивши здивований погляд батька, почав виправдовуватися, кажучи, що вони з дружиною так заклопотані, так завалені роботою, що трошки занедбали домашні Справи. Який висновок зробив батько після відвідування товариша, зрозуміло. Батько відмовився від спільного проекту. В хаті, як у дзеркалі — одразу видно, хто добрий господар, а хто — такий собі. Адже насправді, якщо у власній оселі людина не в змозі навести лад, то що ж казати про серйозну справу. Після цієї розмови з батьком у мене на письмовому столі завжди все в порядку. Коли я запрошую до себе в гості однокласників, я дивлюся на нашу квартиру їхніми очима. Чи не зроблять вони висновок про мене та мою родину, подібний тому, який зробив мій батько, коли відвідував товариша.