We are ukrainians!

Європейські цінності

Все, що ми робимо, у суспільстві або самостійно, все це має витоки з порівняння на зовнішній світ. Не дарма ж психологи та педагоги радять нам виховувати дітей у «порядному та доброму середовищі». Це означає, що маленька людинка всмоктує в себе досвід та приклад батьків та соціуму. І майбутнє життя дитини зумовлене «аурою його виховання».

Таку ж саму ідеологію можна перенести й у масштаби суспільства, нації. Ми живемо так, як живуть наші сусіди, ми робимо те, що роблять наші друзі, ми говоримо так, як висловлюються наші кумири і ми віримо тому Богу, якому моляться наші батьки. Все це – наші цінності: духовні, моральні, етичні, фізичні і т.і. Людина, якою б могутньою та владною вона б не була, підлаштовується під «ареал свого співіснування».

Та тема нашої статті – «Європейські цінності». Що то є таке? 
Що було цінністю радянського чоловіка? Кожна людина «великого та й могутнього» вважала себе частиною комуни та існувала у щільному колективному русі. Насправді, той колективізм полягав у постійному контролі уряду над свідомістю суспільства. Нашим батькам казали, що «міць держави полягає у її об’єднаній нації» і кожен був готовий віддати життя за зайву тонну вугілля або іспит нового винаходу. Це – цінності держави. В той самий час, Європа за залізною стіною, жила зовсім по іншим правилам. Там домінантою над додатковою тонною вугілля було життя людини, там держава існувала для людини, а не людина для держави. Там брали якістю, а не кількістю. Це – демократичні цінності.

І от сьогодні наша Україна опинилася поміж двох материків. Сьогодні ця держава чужа серед своїх та зовсім не рідна серед чужих.

Що робити нам сьогодні, куди йти? На це питання не можна дати однозначної відповіді: ми не маємо права нехтувати досвідом та історією наших батьків, а разом з тим, не можемо раптом стати іншими. Ми прагнемо до ЄС та постійно чуємо слова керівництва держави про асоційоване членство та вступ до Союзу Старого континенту. Але Європа прямо відповідає відмовою. Хіба то дивно? Чи може Україна зі своїми дорогами та міськими ландшафтами порівнятися з Польщею? Хіба наша свідомість дає нам можливість бути гордими за те, що ми українці? Навіть якщо ми і вступимо до ЄС, ми будемо вигнанцями. Тому нам треба набратися терпіння та йти впевненим кроком назустріч Європі, досить мріяти дитячими забавами: 25 років – вік дорослої людини, вік, коли вже треба формувати ВЛАСНІ цінності життя.

Ця проблема – проблема цінностей, - насправді, є однією з найважливіших та дискусійних проблем. Сьогодні держава трансформується з традиційного ладу суспільства з елементами авторитаризму до соціально-орієнтованого суспільства з прозорою демократією. Йде зміна кількох ціннісних систем, які були надбанні нашими пращурами за багаторічну історію та формується нова система, яка передбачає чітку орієнтацію на європейську шкалу цінностей, на значні ціннісні досягнення українського народу, на моральне оздоровлення суспільства, зростання значення культури громадянського суспільства. Прозорий контроль за державою з боку громадянського суспільства може забезпечити оздоровлення держави та державного управління, позбавлення від такого важкого тягаря нації – корупційних проявів. Ми вважаємо, що в сучасній українській державі потрібні зміни в акцентах виховання людини. Нині слід формувати не стільки сентиментального патріота, скільки дієвого громадянина, який любить свою Батьківщину й бере активну участь у модернізації суспільства і держави.

Та давайте розберемося хоча б з двома європейськими цінностями. Ми вважаємо, що найголовнішими тут є свобода думки та дії і усвідомлення гордості за те, що ти громадянин саме цієї держави.

Ми говоримо сьогодні майже все, про що думаємо, в нас є «свобода слова». Але! Ми озираємося назад та боїмося за сказане. Наша держава ще не дійшла до Європейського рівня цивілізації, коли розкрита таємниця, оприлюднена афера, стають причиною звільнення людини або несення відповіді за створене. В нас це привід для інформаційного скандалу, який за тиждень-два просто забувається, а «воз и ныне там…». У Європі ж це стає поштовхом. Кожен керівник, кожна людина знає, що моральні цінності його нації не дадуть змоги йому відхреститися від скоєного, тому й робиться все дуже ретельно. Хіба то не є цінність суспільства? Вона допомагає виховувати справжніх, відповідальних людей, а ми маємо те що маємо, тільки через те, що дозволяємо собі та тим, хто нами керує уходити від відповідальності.

Друга найважливіша цінність європейців – розуміння кожним громадянином своєї державності та національності. В Україні майже половина кажуть: я руський, але ж ти живеш на незалежній території, ти, навіть народився тут, яким чином ти можеш бути руським? Я – українець! Це для переважної більшості сьогодні не звучить гордо, вони озираються назад, на північ. Мандруючи Польщею, проїжджаючи маленьким містечком, назву якого вже й не згадаєш, ми помітили, що майже на кожному будинку розвіюється біло-червоний прапор, невеличкий, але він є. І це не було державне свято, це був звичайний робочий тиждень. Наші західні сусіди радіють від усвідомлення своєї належності до польської нації. Ми ж намагаємося постійно замістити це висловами, на кшталт, «я руський». А чому ж тоді ти не живеш на Кубані або у Вологді? Так, Україна сторіччями не мала незалежності, була під кимось, ну то й що? Колись же треба починати жити самостійно. А найліпші цінності - то власні цінності, а про європейські - поговоримо...

​